Свято встановлено в Україні «…відзначаючи вагомий внесок працівників ветеринарної медицини у забезпечення ветеринарного та епізоотичного благополуччя, ветеринарно-санітарної безпеки продуктів тваринництва і охорони довкілля та підтримуючи ініціативу Міністерства аграрної політики України…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників ветеринарної медицини» від 1 листопада 2001 року № 1035/2001.

 

Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Основними завданнями ветеринарної медицини є:

-                      захист тварин та населення від збудників та хвороб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів;

-                      забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин;

-                      здійснення заходів унеможливлення перенесення хвороб тварин через товари, засоби догляду за тваринами і супутні об'єкти;

-                      встановлення ефективних та дієвих засобів виявлення, локалізації, контролю і за можливості – ліквідації епідемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України;

-                      розроблення, впровадження та застосування ветеринарно-санітарних заходів;

-                      впровадження і широке застосування досягнень наукової і практичної ветеринарної медицини.

На часі в Україні – реформування державної служби ветеринарної медицини і перехід в масштабному варіанті на приватну практику. З початку реформування галузі пройшли три роки, і вже є перші позитивні і негативні результати. "Приватники" уже працюють в Тернопільській області, Івано-Франківській і частково в Хмельницькій. Волинь – на порозі переходу на таку практику.

– Без ветеринарного фахівця жодне село не залишиться, - стверджує голова Держкомветмедитцини Іван Бісюк, – ми зобов`язані забезпечити кожен населений пункт послугами ветеринарної медицини. На сьогодні цей принцип виконується.

 

Ветеринарна медицина на Волині збереглася функціонально та професійно. Збережені кадри, міцна матеріальна база, а значить, і хороші потенційні можливості для якісного виконання покладених завдань. Не дивлячись на недостатнє фінансування, служба повністю виконує свої функції та забезпечує стабільне благополуччя в області щодо інфекційних захворювань тварин і птиці.

Територія Волині тривалий час благополучна по таких інфекційних захворюваннях тварин, як ящур, сибірка, бруцельоз, туберкульоз, емфізематозний карбункул великої рогатої худоби. хвороба Ауєскі, африканська, класична чума свиней; інфекційна анемія, грип, сибірка, сап коней; вірусологічні захворювання птиці. Це свідчить про високий фаховий рівень служби державної ветеринарної медицини.

Створено мобільні групи щодо недопущення ввезення на територію області небезпечної продукції тваринного походження, в склад яких входять інспектори служби державної ветеринарної медицини. Усі державні лабораторії ветеринарної медицини області атестовані на право проведення робіт у сфері поширення державного метрологічного нагляду.

 

Незаперечним є те, що професія ветеринарного лікаря вимагає любові до тварин, хорошого ставлення до них. Постійне спілкування з тваринами, спостереження за їх життям і поведінкою, турбота про них виховує в людині гуманність.

Ветлікар піддається сильному емоційному впливові у процесі своєї діяльності, тому його успіх залежить від здатності зберігати витримку, самовладання та працездатність у складних, іноді небезпечних і несподіваних ситуаціях. Ветеринарному лікарю необхідний і високий рівень таких особистісних якостей, як збереження працездатності при дії несподіваних сильних подразників, зосередженість у напружених ситуаціях і в умовах перешкод.

У зв'язку з тим, що на ветеринарного лікаря лягає велика відповідальність, йому повинні бути притаманні схильність до порядку, акуратність, самостійність та наполегливість. В його роботі не може бути місця імпульсивності поведінки, яка спричиняє необдумані, поспішні дії.

Одна з головних умов самовиховання ветлікаря — самокритичність. Він мусить уміти дивитися на себе збоку, об'єктивно оцінювати власні можливості. Високого рівня розвитку мають досягти ініціативність, рішучість, терплячість, сумлінність, здатність виконувати небезпечну для здоров'я роботу. Крім цього, ветлікар повинен уміти гамувати мимовільний вияв бридливості, огиду.

Спеціальність "ветеринарна медицина" на Волині можна здобути у Рожищенському коледжі львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького (м. Рожище, вул. Грушевського, 14, тел.. (3368) 21164, 21371, 22369).

 

Шановні працівники ветеринарної медицини!

Нехай благословенними будуть Ваші дороги, нехай завжди супроводжують успіхи, радують друзі, колеги, надихають нові справи, окриляє любов, зігріває родинне тепло!

Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю. Хай усе добре, зроблене з душею і натхненням, повертається до Вас сторицею!

Бажаю Вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, щастя, прихильності долі, миру і процвітання, успіхів у здійсненні намічених планів!