Історія кожного підприємця починається по-різному: когось до бізнес-діяльності заохотило бажання самотужки порядкувати власними справами і досягати задуманого, а хтось не піддався життєвим випробуванням, зумів знайти себе в новій іпостасі і пізнати від того радість.

Мешканка курортного міста Моршин Орися Кміть стала приватним підприємцем влітку цього року. Звісно, ще зарано говорити про результати. Проте цей невеличкий проміжок часу став для неї достатнім, аби впевнитися у правильності обраного шляху.

‑ Коли мені запропонували у службі зайнятості започаткувати власну справу, ‑ каже Орися Степанівна, ‑ то я якось аж розгубилася, бо не бачила себе у конкретній сфері діяльності. А допомогла мені дочка Марія. Саме вона стала тією доброю порадницею та опорою на початках, всіляко підтримує і тепер.

За фахом Орися Степанівна – банківський працівник. Будучи співробітником Моршинського відділення ПАТ «Промінвестбанк», навчалась у Львівському банківському коледжі. Багато років працювала головним економістом. Все було б добре, якби в організації не відбулося скорочення штатної чисельності. У списку вивільнених значилося і її прізвище. Майже одночасно почалися розлади зі здоров’ям: ниючий біль у попереку, який донедавна докучав лиш зрідка, став дошкуляти все більше й більше. Втратила роботу, за станом здоров’я визнали інвалідом третьої групи… Недаремно в народі кажуть, що біда сама не приходить. Але Орися Кміть не з тих, щоб занепасти духом. Тихо сприйняла випробування, покладаючись на Божу ласку. Ця віра вселяла надію у кращий завтрашній день.

Так воно й сталося. Отримавши на руки трудову книжку, прийшла до Моршинського міського центру зайнятості. Йшла, правду кажучи, з не дуже великою надією, що у службі допоможуть знайти підходяще місце праці. Але на її здивування, спеціалісти порадили альтернативний варіант – відкрити власну справу. Це означало внести у фактично розмірені будні цілу революцію. А тим паче, що й навіть не уявляла собі, за що б взятися. Та виручила донька. Саме вона пригадала матері, якою вмілою рукодільницею була їхня бабуся, а гарні рушники, подушки, різні накидки та інші вишиванки завжди прикрашали їхню господу. Враз постала перед очима і перша власна робота – з любов’ю вишита серветка на столі у світлиці. Тож доньчина порада зайнятися ручною вишивкою припала до вподоби. За скеруванням центру зайнятості цьогорічної весни пройшла навчання на курсах з основ підприємницької діяльності, а вже на початку літа успішно склала бізнес-план, отримала необхідні дозвільні документи для ведення власної справи і всерйоз взялася за діло. Перших клієнтів не довелося шукати – серед знайомих виявилося чимало тих, хто захотів покрасуватися на урочистій події в оригінальному одязі, або ж порадувати ближніх незвичним подарунком. А саме такими є роботи Орисі Кміть та її донечки. Вишивані плаття з волошками, соняшниками, калиновими китицями, неординарні гаптовані, змережані різно-візерункові сорочки… Або ж дама в капелюшку чи граціозна дівчина, обрамлені в портретні рами… Дивлячись на ці справжні мистецькі шедеври, навіть не знаєш, кому краще вдалося відтворити образ: художнику пензлем чи вишивальниці голкою з ниткою. Зі смаком дібрана гама кольорів вражає витонченістю і гармонійним поєднанням. Тут немає нічого зайвого – картина сприймається як одне цілісне завершення, що свідчить про багатий внутрішній світ автора.

‑ У кожну роботу вкладаю частинку своєї душі, – розповідає пані Орися. – З гарним настроєм і добрими помислами беруся до роботи. Стібок до стібка, відтінок до відтінка ‑ і візерунок стелиться по полотні, оживає, заграє різнобарв’ям, милує око, тішить серце. Надзвичайно приємно приносити людям радість, чути вдячні слова, бачити в їхніх очах справжнє захоплення! Це мені додає сили й натхнення.

Життєві обставини змусили Орисю Кміть віднайти у собі ще одну грань. Була економістом, а стала майстринею-вишивальницею, творцем прекрасного. Їі чудові вироби втішають краян, і сама вона отримує від того велике задоволення. А у дні святкування 20-річчя незалежності України у Моршині була організована виставка цих робіт.

Талант має кожна людина. Потрібно лишень віднайти його й зуміти реалізувати Богом дане обдарування. 

 

Автор: Любов ЗАЛЕСЬКА