оп

Публікація у виданні Delo.ua від 22.08.2019

Які виклики стоять сьогодні перед Державним центром зайнятості України, які реформи варто очікувати в службі і як це вплине на роботу з безробітними, в інтерв'ю Delo.ua розповіла директор центру Ольга Макогон (Частина 2)

Чому установу перейменували з центру на службу?

Це не зовсім так. Державна служба зайнятості була і є. Це система державних установ, які реалізують політику зайнятості. Державний центр зайнятості, раніше – Державна служба зайнятості (Центральний апарат) став центром через те, що ми хочемо посилити свої позиції як head office всієї системи установ служби. До загальної системи, крім центру зайнятості, входять регіональні центри, базові центри зайнятості або філії регіональних, де безпосередньо надаються послуги і куди звертаються наші клієнти. Чому центр? Тому що саме ми пропонуємо ініціативи, пов'язані з розвитком послуг, ми акумулюємо практику системи установ в регіонах і працюємо зі стейкхолдерами в інтересах служби та її клієнтів.

Створюючи стратегії, ви використовували досвід іноземних партнерів?

Починаючи з кінця минулого року, Міністерством соціальної політики спільно з МОП (Міжнародна організація праці) реалізується проєкт із розвитку інклюзивного ринку для створення робочих місць в Україні. Ми є безпосереднім учасником реалізації цього проєкту. У рамках цього проєкту були запропоновані рекомендації для нової структури центру зайнятості, якими ми вже скористалися, впроваджено інститут кар'єрного радника. Під час розробки нової структури державного центру зайнятості ми врахували рекомендації експертів МОП щодо формування структурного підрозділу, який буде відповідати за надання послуг "під ключ".

У своїй роботі ми дійсно звертаємося до досвіду інших країн. Зокрема, наша модель схожа на ту, за якою реформувалося федеральне агентство зайнятості Німеччини в 2003-2005рр. Ірландія і країни Балтії мають багатовекторні IT-рішення для роботи служби зайнятості, і ми б хотіли створити схожі технічні можливості і стати лідерами з Е-сервісів. Франція пропонує баланс між високими соціальними стандартами і підходом до надання послуг. У цілому, перед тим, як ухвалювати рішення про впровадження тієї чи іншої пропозиції, ми аналізуємо рекомендації експертів, вивчаємо можливості адаптації щодо українських реалій, адже для реалізації глобальних ініціатив потрібні певні фінансові ресурси. Реалізація ініціатив залежить від отримання фінансування від фонду державного страхування на випадок безробіття.

Чому тільки зараз вирішили запровадити подібні зміни?

Дуже складно точно визначити причину. Найімовірніше, це питання еволюції та інстинкт самозбереження.

На вашу думку, у якій країні ідеальна система?

Кожна країна унікальна. Будь-яка модель управління зайнятістю визначається національними економічними й соціальними умовами. Якщо говорити про країни Скандинавії, там усі соціальні стандарти зуміли адаптувати під економіку, де ці процеси не перешкоджають, а, навпаки, сприяють їх збереженню і розвитку. Там профспілки є повноцінними учасниками ухвалення бізнес-рішень, а багато компаній у складі наглядової ради мають представників трудового колективу. Якщо говорити про США, то їхня модель більше заточена на продуктивність, а соціальний захист – вторинний. До того ж судова система ефективно дозволяє відстоювати порушені трудові права, а роботодавець двічі подумає, чи варто порушувати умови контракту. Якщо знову повернутися до Франції, то в них зараз особлива увага приділяється work-life balance – окремо робота і приватне житя, тобто ніхто не може турбувати співробітника в неробочий час.

У плані розвитку трудових відносин Захід уже працює на рівні цінностей. А в нас нав'язують стереотип про те, що легальні трудові відносини – це погано, бо на роботу взяти легко, а звільнити складно, і ці поняття ми маємо подолати. Водночас забувається, що ринок сам визначив нові можливості для зайнятості, які вийшли далеко за рамки трудових відносин. Так що ж краще: дозволити людям працювати і заробляти чи адміністративно примушувати йти "в тінь"? Якщо гармонізація регулювання трудових відносин з реаліями ринку в нас відсутня, значить,  це комусь вигідно. Трудове законодавство та законодавство про підвищення зайнятості та розвитку ринку праці мають розвиватися паралельно та взаємопов'язано, лише тоді можна буде говорити про цілісний підхід.

Хто ці люди, які звертаються до вас?

Згідно із законодавством до нас може звернутися будь-який безробітний громадянин України. У суспільстві склалася думка, що в службу зайнятості приходять люди, які не можуть себе знайти, але це не так. Наша база вакансій містить, в основному, пропозиції щодо робочих і технічних спеціальностей, для молодшого і середнього управлінського персоналу, а також для роботи у сфері послуг. Якщо говорити про державний сектор, на жаль, ці установи нехтують можливістю подавати вакансії в службу зайнятості. Ми зараз працюємо над тим, щоб по-новому вибудувати модель взаємодії між нами і державними органами та установами. Ідеться не тільки про обмін вакансіями. Раніше звільнені держслужбовці, які у нас реєструвалися, не особливо поспішали шукати роботу, насолоджуючись хорошими виплатами. Тепер ми хочемо мати і пропонувати рішення для цієї категорії клієнтів до того, як рішення їх роботодавців буде реалізовано. Зрозуміло, що державна служба зайнятості приділяє особливу увагу обслуговуванню клієнтів з державного сектора.

Багато державних установ реформуватимуться, деякі люди втратять роботу і, напевно, більшість з них звернуться до служби зайнятості. Уже зараз ми думаємо над тим, що зможемо запропонувати. Я це бачу як спільний проєкт для адаптації працівників державного сектора, які будуть вивільнені, до нових реалій ринку. Також людина, яка довго пропрацювала на державу, зможе визначитися, якою вона бачить свою подальшу роботу ще до того, як її фактично звільнять. Тому, якщо роботодавець (у цьому випадку саме держава), вирішив скоротити певну кількість персоналу, то чим раніше служба зайнятості отримає запит на підтримку та адаптацію співробітників, що підлягають вивільненню, тим швидше ми зможемо підготувати план, як працевлаштувати цих людей.

Ви пам'ятаєте ситуацію з "банкопадом", коли масово закривалися банки і багато людей втратили роботу? Як вдалося впоратися з цією ситуацією і скільки людей до вас зверталася?

Вони не активно до нас зверталися. Якщо брати середній і молодший рівень персоналу, то хтось завдяки зверненню до служби отримав нову кваліфікацію після перенавчання і тепер реалізовує свої цілі в іншому напрямку. В основному така категорія безробітних самостійно шукала роботу без участі служби зайнятості.

Хто на сьогодні може отримувати допомогу?

З моменту реєстрації і надання статусу безробітного особа має право на отримання допомоги по безробіттю. Сума допомоги залежить від попередньої легальної заробітної плати. Ми зі свого боку завжди порушуємо питання легального працевлаштування, адже це безпосередньо впливає на розмір допомоги та можливість отримання підтримки від держави, передбаченої законодавством. Мінімальна сума допомоги по безробіттю становить 610 гривень. Її можуть отримати випускники ВНЗ, які не змогли знайти роботу, а також ті громадяни, які на попередньому місці працювали менше, ніж півроку. Є максимальний розмір допомоги, який сягає 8 тис. гривень, у середньому ж отримують 4 тис. гривень. До року безробітний може отримувати цю допомогу, а особи передпенсійного віку – до 720 днів.

Але дотримання подібного повного терміну нами зараз сприймається як результат поганої роботи самої служби зайнятості, яка не змогла оперативно працевлаштувати. Повернутися в робочий ритм дуже важко. А тепер уявіть, якщо не працювати рік, на що може бути здатний цей кандидат? Хоча заради справедливості маю зазначити, що люди й самі не хочуть легально працювати через зацікавленість в отриманні соціальних виплат від держави. Якщо людина справді налаштована знайти роботу, то весь процес працевлаштування займає орієнтовно два місяці, разом зі складанням резюме, супроводом на співбесідах тощо.

Чи планується перегляд суми допомоги?

Справа не в самій допомозі, а в пошуку і наявності роботи із гідною заробітною платою. Наприклад, деякі роботодавці надають нам вакансії з мінімальною заробітною платою, тим самим позбавляючи себе можливості підібрати працівників. Коли роботодавець у нас публікує одну заробітну плату, а на інших ресурсах завищену, то як можна взагалі оцінювати ринок? Це дискримінує фахівців, які начебто хочуть відреагувати на вакансію служби, але зарплата їх не приваблює, хоча насправді роботодавець показав не ту суму, яку готовий платити.

 Чи існує додаткова допомога для переселенців?

Тим, хто переїхав на підконтрольну територію України в Донецькій і Луганській областях, величезна кількість міжнародних проєктів пропонують можливості для реалізації себе, започаткування власної справи або здобуття нових спеціальностей. З 14-го року міжнародні організації набагато краще виконували свою місію, ніж держава. Це дозволило людям відчути, що їх не покинули напризволяще. Переселенці мають право отримувати послуги від нашої служби нарівні з усіма, водночас є спеціальний набір документів, який треба зібрати для одержання допомоги та послуг як переселенець. Але я вважаю, що в нас не має бути жодних дискримінаційних підходів.

Коли підкреслюєш якийсь особливий статус, це говорить про те, що ти не такий, як всі. Для АТОвців і переселенців у нас є ряд спеціальних пропозицій, але вони більш спрямовані на психологічну підтримку. Наші центри зайнятості, які виїхали з непідконтрольних регіонів, є лідерами щодо пропозицій з підходів, вакансій, внутрішньої комунікації і відіграють важливу роль в адаптації жителів Донецької і Луганської областей до нормального життя.

Скільки в минулому році ліцензіатами було видано дозволів на роботу за кордоном?

У реєстрі Мінсоцполітики орієнтовно 2,5 тисячі ліцензіатів, але лише 511 подали нам звітність про працевлаштування українців за кордоном. Далі можна говорити в цілому, скільки на ринку працює посередників за різними категоріями і скільки послуг вони надали. Цілком імовірно, що одна і та сама компанія є в трьох видах звітності: посередництво в працевлаштуванні в Україні, аутстаффінг, посередництво з працевлаштування за кордоном. Усе решта – це оцінки експертів, тому з цими цифрами можуть бути спекуляції. За підсумками 2018 року було працевлаштовано ліцензіатами 97 тисяч осіб, у 2017 – 83 тисячі.

Які існують проблеми з працевлаштуванням іноземних громадян на території України?

Уже давно в Україні перед іноземною робочою силою зберігається якийсь трепет. Кваліфікація багатьох компетентних українців нітрохи не поступається тій, яка є в іноземців. Хочеться, щоб насамперед зберігався пріоритет працевлаштування для українців. Висококваліфіковані іноземні фахівці, які володіють вузькими знаннями, завжди будуть затребувані, але це не може бути масовою тенденцією і державним пріоритетом поготів. Зараз іноземець належить до категорії високооплачуваного фахівця без прив'язки до його кваліфікації, але як можна порівнювати високооплачуваного фахівця без високої кваліфікації і висококваліфікованого, але із зарплатнею, яка дорівнює українській?

Багато іноземців, які довго працювали в Україні, були змушені залишити країну через те, що їх роботодавці не змогли платити високу зарплату в розмірі 10 мінімальних. Ця ситуація доходить до абсурду, коли директор компанії отримує менше, ніж іноземець, який займає нижчу посаду. Це призвело до того, що утворилося безліч схем, щоб «обійти» норми щодо заробітної плати. Серед них – реєстрація іноземців як засновників компаній, коли вони вносять статутний капітал – 500 гривень чи менше, або ж через волонтерство.

Найсприятливіші умови в Україні створені для спеціалістів у сфері ІТ. Парадокс у тому, що фахівець ІТ-галузі може отримувати тисячу доларів, навіть якби такої дискримінаційної норми не було в законодавстві України. Ринок сам уже визначив оплату праці цієї категорії працівників. Найжахливіше, що водночас ущемлені інтереси й можливості громадян України, адже, наприклад, інженер-іноземець та інженер-українець, який працює з іноземцем в одних і тих самих умовах, отримують різну заробітну плату

З якою метою іноземці їдуть в Україну?

З різних причин. Вони більш гнучкі в контексті трудової мобільності. Якщо іноземці отримують певні пропозиції в іншій країні, які їх влаштовують, то вони погоджуються. Не всі мають власне житло у своїй країні, бо віддають перевагу орендованим квартирам і будинкам. Їх нічого не тримає, і в разі, якщо надходить пропозиція, то вони, не замислюючись, їдуть в Україну або в іншу державу. Український роботодавець, звичайно, сам вирішує, кого наймати. Якщо ми говоримо про висококваліфікованих працівників, тут виграє іноземець, роботодавець і економіка країни. Але коли говорять, що потрібно працевлаштувати іноземців на робочі спеціальності, у сферу послуг, я вважаю, що треба підвищувати заробітну плату, найперше, для українців, які вибирають роботу в інших країнах з більш привабливою фінансовою винагородою за тими ж спеціальностями. Спотворення, про яке я зараз говорю, украй небезпечне для економіки України.

На сьогодні законом передбачено звернення безпосередньо в службу за отриманням дозволу на роботу для іноземців, а Кабмін додатково хоче розвивати отримання такої послуги і через центри надання адмінпослуг. Якщо мова йде про розширення способів отримання дозволів, то з цього випливає питання, чому ми не можемо запропонувати для роботодавців електронний вигляд дозволів? Якщо на законодавчому рівні, в перспективі, будуть прийняті рішення спрощення процедур, то ми від цього тільки виграємо. Природно, повинні дотримуватися норми використання електронних підписів, технічної безпеки, зміна адміністративних норм, форм документів, але сама по собі ідея можливості впровадження електронного документа, думаю, сприйметься позитивно.

Чому ми не можемо утримати наших фахівців, щоб вони не їхали на сезонні роботи, адже, замість них, доводиться наймати, наприклад, молдаван?

Для молдаван український ринок праці надто привабливий. У Молдові дуже низькі зарплати, тому люди їдуть працювати в сусідні країни, наприклад, до нас або в Румунію. Наші закони повинні передбачати інші форми працевлаштування на сезонні роботи. У Європейському Союзі в 2016 році була ухвалена директива, пов'язана з регулюванням зайнятості іноземних сезонних робітників. Ми у своїх законодавчих ініціативах, спільно з Мінсоцполітики, вважаємо, що має бути передбачений полегшений пакет документів з визначенням, що таке сезонна трудова міграція і якою є вартість сезонного дозволу. Треба налагодити систему так, щоб це було вигідно і цікаво двом сторонам. Хочу зазначити, що багато українських компаній будують свою модель роботи саме на залученні сезонних працівників, але це вже зовсім інша історія.

Чому в Ізраїлі затребувані українські будівельники?

Між Україною та Ізраїлем є міжнародний договір. Для нас важливо, що робота будівельників у цій країні – це легальна зайнятість, яка контролюється державою. Для Ізраїлю наші будівельники привабливі, бо вони більш працездатні, витривалі, можуть працювати тоді, коли ізраїльтяни з релігійних причин працювати не можуть.

Служба зайнятості сприяє тому, щоб українці їхали до Ізраїлю, працювали там і будували своє життя. Хіба це не призводить до збільшення кількості трудових мігрантів і, як наслідок, призводить до дефіциту робочої сили в Україні?

Ми інформуємо. Служба зайнятості надає інформацію охочим брати участь в цій програмі. Ми передаємо інформацію про тих, хто хоче брати участь у програмі громадській організації, яка представляє інтереси держави Ізраїль на території України. Після цього громадські організації проводять тестування і перевіряють компетенції кандидата. Там дуже серйозні багаторівневі іспити і система побудована так, що працювати їдуть найкращі. Хочеться зазначити, що в процедурі немає корупційних схем, за допомогою яких можна домовитися про працевлаштування.

Якщо наші підприємства не можуть платити високі заробітні плати, то треба впроваджувати іншу компенсацію – соціальний пакет, медичну страховку, внутрішню підтримку, адже не завжди мотивація – це грошовий еквівалент. Фахівцю дуже важливо почуватися захищеним. Але насправді українці самі вирішують, куди їм їхати, де жити і на кого працювати.

Назвіть 3 професії з найвищою зарплатою в Україні?

Без сумніву, це IT і спеціалізоване володіння інструментом. Наприклад, водій комбайна може заробляти 30 тис гривень, але про це мало хто знає. Український агробізнес розвивається досить технологічно. У період затребуваності агропрацівникам роботодавці платять великі гроші, щоб під час простою йому було на що жити. Тому роботодавець упевнений, що цей співробітник повернеться в наступному сезоні.

В Україні досить часто публікується інформація про затребувані професії, до них відносяться: слюсар, зварювальник, швачка, монтер, водій, далекобійник, тракторист, представники будівельних та ремонтних професій. На жаль, молодь, обираючи напрям навчання, не бере до уваги тенденції ринку і віддає перевагу модним гуманітарним спеціальностям.

Чи були в Україні випадки використання дитячої праці?

Пропоную подивитися на дитячу працю трохи з іншого боку, з європейського, знаючи, що Україна ратифікувала конвенцію щодо перешкоджання використання дитячої праці. У КЗпП є норми щодо зайнятості молоді. На сьогодні багато хто цікавиться питанням стажування під час літніх канікул. Сам процес узгодження стажування для студентів та учнів старших класів дуже складний, адже потрібно укладати договір, брати згоду батьків. Тому ми маємо створити можливість для гнучкості легальної роботи для молоді та змінити ставлення в суспільстві до молодіжної зайнятості. Якщо хлопець чи дівчина, віком 15 років, підробляє, то для всього світу це не рабська дитяча праця, а перший трудовий досвід і заробіток кишенькових грошей.

Як ви працюєте з представниками бізнесу, щодо яких спеціалістів часто надходять запити?

До нас звертається весь спектр підприємців, які працюють у звичних галузях економіки. IT-сфера з нами не співпрацює з багатьох причин, насамперед, тому, що кожна компанія вважає за краще самостійно підбирати і готувати майбутніх співробітників.

Чи підтримуєте ви підприємців-початківців щодо започаткування власної справи?

У рамках проекту співпраці з МОП (Міжнародна організація праці) колеги запропонували нам створити спеціальний курс "Розпочни свій бізнес" і "Генеруй бізнес-ідею". Безробітні, які мають схильність до підприємництва, за наявності бізнес-ідеї, можуть пройти відповідний курс. Цією програмою можуть скористатися й інші охочі, які просто хочуть підвищити компетентність у створенні і розвитку власного бізнесу, однак для незареєстрованих безробітних участь в цій програмі платна.

Демографічна проблема в Україні. Наскільки гостро вона відчувається на ринку праці?

Для мене це потенціал. Зараз в Україні є вимушена необхідність працевлаштовувати осіб віком 40+. Тривалий час було упередження щодо залучення на роботу людей, які здобували освіту і трудовий досвід у Радянському Союзі. Водночас ця категорія вже не обтяжена зобов'язаннями щодо виховання дітей, іншими сімейними питаннями. Вони активні і хочуть бути затребуваними, а найголовніше – їм є що запропонувати. Окрім цього, покоління 40+ раціональніше може зважувати свої сили і оцінювати наявні пропозиції про роботу. Роботодавці не настільки оцифрували бізнес-процеси, щоб середнє покоління не змогло включитися в роботу. Якщо ми будемо залучати трудову силу та інтелектуальний потенціал  цього покоління, ми зможемо закрити питання дефіциту кадрів, скоротити обсяги трудової міграції та розширити можливості на національному ринку праці.