Успіх одних людей – це поштовх та мотивація до активних дій для інших. Історія створення власного бізнесу Василя Володимировича з Вільшанського району, що на Кіровоградщині, доводить, що займатися улюбленою справою – це задоволення і водночас велика відповідальність.

«Перебуваючи в зоні АТО, у моменти, коли наступала повна тиша, я по-справжньому усвідомив, як люблю рідну землю. Неодноразово спадало на  думку, що після повернення додому, я обов'язково буду займатися улюбленою справою – тваринництвом», – ділиться спогадами Василь Володимирович.

Тоді про підприємницьку діяльність чоловік навіть не замислювався. Але три роки служби в Збройних силах України, зокрема і в зоні АТО/ООС, загартували характер та додали впевненості у своїх силах.

Після повернення зі служби чоловік одразу взявся шукати роботу. Переглянувши вакансії, він зрозумів, що має бажання працювати на себе. Від фахівця з питань зайнятості Василь Володимирович почув про сприяння служби зайнятості в започаткуванні власної справи. 

Відвідавши різноманітні інформаційні заходи, Василь Володимирович створив і захистив свій бізнес-план: його підприємницька ідея – розведення овець і кіз.

Демобілізований військовослужбовець скористався одноразовою виплатою допомоги по безробіттю на започаткування бізнесу та впевнено зробив перші кроки – оформив усі необхідні документи та закупив будівельні матеріли для будівництва вівчарні.

Чоловік розумів, що власна справа та напрямок, який він обрав, – гарна альтернатива для того, хто не цурається важкої праці та не боїться безсонних ночей. «Коли ти сам собі роботодавець – відповідно зростають вимоги до  себе як працівника», – говорить Василь Володимирович.

Справа Василя Володимировича – молода й щойно створена,  проте планів у чоловіка чимало: збудувати вівчарню, розвести основні породи кіз та овець. Він добре розуміє, що для розвитку його справи має створити всі умови для догляду за козами та вівцями: потрібно тепле приміщення з хорошою вентиляцією та відсутністю протягів.

«Я вірю у свої сили та власну справу, адже в мене для цього є найголовніше – підтримка моєї родини», – резюмує Василь Володимирович.