Брати Олександр та Сергій Давидюки – колишні безробітні, учасники АТО, які після демобілізації за допомогою у пошуку роботи звернулись до Луцького районного центру зайнятості.
Сергій за освітою – столяр, а Олександр заочно навчається на психолога у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. Обидва без досвіду роботи.
Катерина Максимова – жителька Донеччини. З початком бойових дій переїхала з Горлівки до Краматорська. Дівчина за професією «референт» і в мирний час працювала у ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД». Коли у Горлівці розпочались воєнні дії, роботодавець виїхав з міста, а співробітникам запропонували перейти в інші філіали підприємства, які розташовані у різних куточках України. Катерина переїхала до Краматорська, де продовжила свою трудову діяльність. Але за певних причин вона втратила роботу.
Служба зайнятості активно сприяє зареєстрованим безробітним у започаткуванні власної справи, організовуючи навчання за програмою «Підприємець-початківець» та надаючи одноразову фінансову допомогу.
Більше тридцяти років Григорій Дука пропрацював в народному господарстві на різних посадах. Завжди був в центрі громадського життя, неодноразово обирався депутатом сільської ради, очолював профспілковий комітет.
Але наслідки ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС постійно нагадували про себе. Поки був молодий, не хотів і не міг визнавати себе уразливим, та з часом хвороба загострилася, і, як наслідок – інвалідність.
Всупереч інвалідності з дитинства, В’ячеслав Гаргай є оптимістом по життю. Віра в те, що людина є сама ковалем свого щастя, допомагає йому у цьому бурхливому світі нічим не відрізнятися від інших членів суспільства, а почуття батьківського обов’язку перед своєю сім’єю та родиною додає йому сил активно шукати роботу та знаходити її відповідно до свого стану здоров’я. В’ячеслав зізнається, що якби не служба зайнятості, це було б зробити значно важче.
Донеччанка Марина Попова під час проведення АТО була вимушена покинути рідне місто, тож переїхала до Харкова. За допомогою у пошуку роботи вона звернулась до міського центру зайнятості, де фахівці запропонували їй відкрити власну справу.
У липні 2015 року до Новогродівського міського центру зайнятості Донецької області за сприянням у працевлаштуванні звернулась Людмила Королькова.
Жінка закінчила Харківський фінансово-економічний коледж і тривалий час працювала за фахом. Багато років вона успішно займалась бізнесом, проживала у місті Ясинувата. Та через події, що відбувалися у її рідному місті, довелося покинути свій дім.
Валерій Виклинець з міста Калуш Івано-Франківської області. Чоловік був учасником антитерористичної операції. Після демобілізації у 2015 році звернувся до Калуського міськрайонногоцентру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Раніше Валерій працював начальником відділу охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції. За спеціальністю – юрист.
Caption
Хто працює, той живе повноцінним життям! Важко з цим не погодитися. Особливо ж робота потрібна особам з інвалідністю, аби не почуватися покинутими та самотніми. Ось, для прикладу, одна історія.
Решетилівський район за характером економіки господарського комплексу належить до аграрного регіону. За останнє десятиліття через застосування новітніх технологій та прогресивних видів виробництва для сільськогосподарських підприємств характерним є скорочення робочих місць, що звичайно не могло не вплинути на стан безробіття в районі.
