Сьогодні в країні налічується близько 2.4 млн. людей з інвалідністю. Лише кожна третя з них особа працездатного віку має постійну зайнятість. Решта після десятиріч ізоляції Радянською системою залишається там і сьогодні.Людям з інвалідністю найважче адаптуватися до умов ринкової економіки та знайти своє місце на професійній ниві.
Історії успіху
У Костянтинівці (Донецька обл.) Переселенець став шеф-кухарем ресторану. Не інакше, як справжньою знахідкою називає нового шеф-кухаря власниця закладу.
«Я б в місті не знайшла такого кваліфікованого кухаря. Він з великими амбіціями, він дійсно багато вміє », - розповідає ресторатор Елла Кірєєва.
За плечима Олега Боровика - чималий досвід роботи у відомих ресторанах Донецька - шахтарській столиці.
Віддані улюбленій справі професіонали ніколи не розлучаються з фотоапаратом, аби не пропустити щось дуже важливе, те, що більше ніколи не повториться.
Caption
Хто працює, той живе повноцінним життям! Важко з цим не погодитися. Особливо ж робота потрібна особам з інвалідністю, аби не почуватися покинутими та самотніми. Ось, для прикладу, одна історія.
У лютому 2016 року учасник АТО Олександр Мацюк був демобілізований за станом здоров’я: інвалідність 3 групи внаслідок контузії. Чоловік відбував службу у Барській військовій частині. Одразу після демобілізації він звернувся до Барського районного центру зайнятості у Вінницькій області за допомогою у пошуку роботи.
Фахівці центру визначили, що Олександр має підприємницький хист та запропонували йому відкрити власну справу. Після участі у семінарі «Як розпочати власний бізнес», чоловік визначився з ідеєю та зайнявся плануванням.
Переселенка з Донецька Наталя Ганцура працевлаштована службою зайнятості електрозварником і є єдиною жінкою в колективі.
Переїхала молода жінка до Рожищена із Донецька тільки в жовтні поточного року. І відразу звернулася за пошуком роботи до Служби зайнятості. Як виявилося, до цього жінка працювала на шахті кочегаром, а також має досвід роботи понад три роки електрозварником ручного зварювання. Дана професія досить велика рідкістьсеред жінок, хоча вакансій в базі даних Служби більш ніж достатньо.
Більше тридцяти років Григорій Дука пропрацював в народному господарстві на різних посадах. Завжди був в центрі громадського життя, неодноразово обирався депутатом сільської ради, очолював профспілковий комітет.
Але наслідки ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС постійно нагадували про себе. Поки був молодий, не хотів і не міг визнавати себе уразливим, та з часом хвороба загострилася, і, як наслідок – інвалідність.
Євген Культа – житель Миколаївщини. Демобілізований із зони проведення АТО довгий час не міг знайти роботу, тож за допомогою звернувся до Южноукраїнського районного центру зайнятості.
Фахівці служби зайнятості запропонували безробітному започаткувати власну справу. Для початку Євген відвідав семінари «Як розпочати власний бізнес» та «Від бізнес-ідеї до власної справи», де отримав чимало корисної інформації, пов’язаної з організацією підприємницької діяльності.
Назар Шпортюк розробив і захистив бізнес-план на тему: «Надання ремонтно-художніх послуг», оформив усі необхідні документи, отримав від служби зайнятості одноразову виплату допомоги по безробіттю і, зрештою, дістав змогу займатися справою, яка приносить задоволення та дає можливість реалізуватися в умовах мирного життя
Надворі було ще по літньому тепло, тому студенти, які 14 вересня 1992 року поверталися з практики в кузові 130 ЗІЛу відчували себе комфортно і свіжий вітерець тільки лагідно пестив молоді загорілі тіла. Ніщо не передвіщало біди. Та водій просто не зреагував на Т-подібне перехрестя і машина полетіла прямо з дорожнього насипу.