41-річний Олег Світлаков - талановитий керівник, кваліфікований інженер–конструктор зі стажем роботи більше 10 років за фахом та знанням спеціалізованих програм.
В 2009 році пан Олег переніс інсульт з наслідками ураження нервової системи. Отримавши інвалідність ІІ групи, пан Олег не втратив бажання працювати і розпочав пошуки стабільної роботи, які протягом довгого часу залишалися безрезультатними.
Анатолій Гультяєв - інвалід з дитинства. Він народився з вадами зору, але це йому не заважало з оптимізмом ставитися до навколишнього світу. Анатолій завжди був масовиком-витівником та душею будь-якої компанії, тож коли постало питання вибору професії, сумнівів у нього не виникало: він вирішив бути режисером клубних масових заходів.
Формування розвинутого суспільства вимагає дотримання прав людини та недискримінації для усіх його членів. Особливої уваги при цьому потребують громадяни, які з певних причин не можуть почувати себе на ринку праці на рівні з іншими.
Героїня нашої статті, жителька м.Кам’янець-Подільський Шевчук Ольга Миколаївна, на останньому місці роботи працювала на посаді електромонтажник-схемник. Колеги по роботі знають її як відповідального, кваліфікованого працівника, відзначають її гарні особисті якості, адже привітність, чуйність, доброзичливість Ольги Шевчук відчували всі хто з нею працював. Сталося так, що в квітні 2011 року, з певних причин, Ольга Миколаївна втратила роботу.
Люди з обмеженими фізичними можливостями потребують справедливого соціального захисту і створення таких умов життя, щоб успішно інтегруватися у суспільстві. Тому таким людям в державній службі зайнятості приділяється особлива увага, адже стан здоров’я часто позбавляє інвалідів конкурувати на ринку праці.
Молода харківчанка Олеся Колодяжна – одна з тих людей, про яких говорять «вона знає, чого хоче від життя». Дівчина ніколи не стоїть на місті, прагне розвиватись та професійно реалізовуватись. Свій трудовий шлях Олеся почала, ще навчаючись в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Отримуючи диплом економіста, працювала продавцем, лаборантом, кур'єром, табельником.
Кожний господар погодиться, що дуже стрімко пролітають три роки, що відміряніводяному лічильнику від перевірки до перевірки. Начебто тільки вчора контролер водоканалу поставив на ваш водомір новеньку пломбу, і ось - знову головний біль: знімай, перевіряй, пломбуй. Враховуючи ненав'язливий комунальний сервіс, справа ця морочлива та утомлива.
Колишній учасник бойових дій в зоні АТО стрілець Володимир Арсененко з Черкащини став підприємцем завдяки службі зайнятості. Тим самим здійснивши свою давню мрію.
Свого часу Володимир працював охоронником, слюсарем та бетонярем. А ось під час служби в АТО був стрільцем. Проте, як зізнається сам Володимир, вже давно задумувався спробувати себе в сфері торгівлі.
Долі людські складаються по-різному, у кожного своя стежина. Коли людина протягом життя перебуває в постійному пошуку свого «Я», то досягає значних матеріальних, духовних та сімейних благ. Вона стає самодостатньою, розкривається як особистість, відчуває себе повноцінною частиною соціуму.
Коли тобі 53 роки і ти втрачаєш роботу, одразу виникає питання, що робити далі?
Така історія трапилася з мешканкою селища Козелець, що на Чернігівщині. Наталія Вертай не розгубилася та звернулася до служби зайнятості де їй порадиливідкрити власну справу. Вона пройшла навчання на цільових курсах та отримала одноразову виплату допомоги по безробіттю для започаткування власної справи.
