Валерій Виклинець з міста Калуш Івано-Франківської області. Чоловік був учасником антитерористичної операції. Після демобілізації у 2015 році звернувся до Калуського міськрайонногоцентру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Раніше Валерій працював начальником відділу охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції. За спеціальністю – юрист.
«Могу делать абсолютно все: резать, пилить, рубить и даже шить. Правда, иголка крохотная, и приходится повозиться, чтобы продеть нитку в ушко», —
говорит 59-летний Володимир Бовгиря, 35 лет назад утративший кисти обеих(!) рук. Сейчас мужчина готовится принять участие в чемпионате Украины по настольному теннису, где его соперниками будут здоровые люди. Год назад он занял на турнире пятое место, а теперь намерен покорить пьедестал.
48-річний житель м. Ніжин Василь Семиряко змолоду захоплювався музикою. Ще парубком він отримав диплом керівника ансамблю народних інструментів у Ніжинському культурно-просвітницькому училищі. Більшість трудового життя присвятив шкільним клубам в якості музиканта та організатора культурних заходів. Сьогодні пан Семиряко виготовляє розетки, вимикачі та інші вироби загального споживання на Ніжинському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих.
Его зовут Александр Васильевич Суворов. По поводу другого человека можно было бы слегка поиронизировать: вот, мол, удружили родители. Однако наш герой достоин быть полным тезкой знаменитого полководца. И даже более того, ибо если великому воину XVIII века приходилось иметь дело с внешними врагами, то современному Суворову пришлось преодолевать свои недуги, идти наперекор, казалось бы, уготованному ему природой.
Надворі було ще по літньому тепло, тому студенти, які 14 вересня 1992 року поверталися з практики в кузові 130 ЗІЛу відчували себе комфортно і свіжий вітерець тільки лагідно пестив молоді загорілі тіла. Ніщо не передвіщало біди. Та водій просто не зреагував на Т-подібне перехрестя і машина полетіла прямо з дорожнього насипу.
Caption
З березня 2010 року у 7ми центрах зайнятості Києва, Київської та Чернігівської областей, а з лютого цього року – в 86ти центрах зайнятості по всій Україні з шукачами роботи з інвалідністю працюють за новими стандартами, основний з яких - індивідуальний підхід.
Сьогодні в країні налічується близько 2.4 млн. людей з інвалідністю. Лише кожна третя з них особа працездатного віку має постійну зайнятість. Решта після десятиріч ізоляції Радянською системою залишається там і сьогодні.Людям з інвалідністю найважче адаптуватися до умов ринкової економіки та знайти своє місце на професійній ниві.
Ми не завжди цінуємо те, що дано нам від Бога, а саме: можливість бачити сонце, чути голоси рідних людей, милуватись барвами природи. Маючи ці дари, ми часто нарікаємо на життя та скаржимося на щоденні негаразди. При цьому навіть не замислюємося, що часто наші проблеми – дріб’язок, не вартий уваги.
Колишній мотогонщик сьогодні - єдиний хронометрист змагань в Україні
Іноді життя може бути непередбачуваним, особливо для тих, хто ризикує. Досягши високих результатів у мотоспорті, одного дня спортсмену міжнародного рівня, майстру спорту з мотокросу Михайлові Ротару через травму хребта довелося завершити кар’єру. Та навіть після таких різких поворотів у житті він «не впав» духом, і надалі не зраджує мотоспорту.
Начало творческой биографии Дмитрия Дидоренко довольно типично для периода конца 80-х – начала 90-х годов, поры широкого интереса к изобразительному искусству, его выхода к массовому зрителю и покупателю. Талантливому студенту Харьковского художественно-промышленного института удалось достаточно быстро и прочно завоевать внимание многих любителей и профессиональных знатоков искусства.
